в означеннях
Тлумачення, значення слова «поетичний»:

ПОЕТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Стос. до поезії (у 1, 2 знач.); літературно-художній. В своїй праці поетичній він [Т. Шевченко] мав на оці тільки людину та її щастя (Павло Грабовський, III, 1960, 125); Надзвичайно цінним і важливим для довженкознавства є.. розповіді про мистецько-поетичні уподобання Довженка, його природну обдарованість, талановитість (Вітчизна, 11, 1964, 213); Під безпосереднім враженням революції 1905 року Франко створив свій найбільший поетичний твір — поему «Мойсей» (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 67); В скарбницю нового, радянського поетичного мистецтва українська поезія внесла і вносить багато своїх, неповторних, тільки їй властивих барв (Про багатство літератури, 1959, 109);
//  Власт. поезії (у 2, 3 знач.); віршовий. В юного поета поетична мова вся була реальна, вся була здорова (Павло Тичина, До молоді.., 1959, 22); В загальному складі емоційної лексики осібне місце займає.. лексика з емоцією певної небуденності, лексика стилістичної добірності — гак звана поетична лексика (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 80).

2. Який свідчить про творче обдаровання, здібності, хист до поезії (у 1, 2 знач.). Вони.. раділи, що у нас є такий талан — белетристичний, науковий, поетичний, публіцистичний, практичний і т. д., все в одній особі (Леся Українка, V, 1956, 433); Роман Л. Первомайського «Дикий мед» — твір високої поетичної снаги (Не ілюстрація.., 1967, 203).

3. Прикм. до поет 1. А хіба ж творчість самобутніх талантів молодшого поетичного покоління, яке зросло після Вітчизняної війни, не заслуговує на добре.. слово (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 41).

4. Пройнятий, просякнутий поезією (у 4 знач.). З таких пишних садків вилинув, як соловей з гаю, Шевченків геній, і його пісня така ж поетична, як ті садки весняної доби (Нечуй-Левицький, II, 1956, 28); — Кімнати низенькі, старосвітські.., стелі дерев'яні аж почорніли, але в цілості оселя поетична (Ольга Кобилянська, III, 1956, 124); Мова українського народу багата й поетична, нею можна до тонкощів передати і високий пафос, і задушевну ліричність, і м'який гумор, і гостру сатиру (Літературна газета, 10.VIII 1950, 3);
//  Сповнений ліризму, краси, задушевності; піднесений. Раїса перебирала в голові молитви; деякі з них здавались їй поетичними (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 327); І думки Тимофія були поетичні, як завжди поетична мрія про чесне, краще життя (Михайло Стельмах, II, 1962, 199).
Поетичне безладдя — про що-небудь недбало розставлене, розкидане, прибране і т. ін. Білі чисті хати скрізь біліли в садках, ніби чиясь вередлива рука, граючись, розкидала їх в поетичному безладді по горбах та долинах (Нечуй-Левицький, III, 1956, 7); Густа, в поетичному безладді.., бентежна чорна його шевелюра де-не-де, особливо на скронях, сріблилася примхливими позначками невмолимої сивини (Іван Ле, Право.., 1957, 9).

5. Який має підвищену емоційність; чутливий, тоншій, вразливий. Поетичному Александрові аж сльози стали в очах (Іван Франко, VIII, 1952, 129); — Натура у вас поетична, Іване Семеновичу, ..от і посивіли вже, а захоплюєтесь, як той студент (Вадим Собко, Справа.., 1959, 14).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 765.

Коментарі (0)