в означеннях
Тлумачення, значення слова «поетика»:

ПОЕ́ТИКА, и, жін. Розділ науки про літературу, в якому вивчається структура і творчі прийоми поетичних творів, їхня форма й принципи аналізу. Арістотелева поетика була не догматична, а індуктивна: до сформульовання [сформулювання] правил критик доходив, простудіювавши багато творів даної категорії (Іван Франко, XVI, 1955, 256); В перших п'яти класах [Києво-Могилянської колегії] вивчали граматику, синтаксис, поетику та ін. (Історія УРСР, I, 1953, 207);
//  Система поетичних форм і принципів, основних стилістичних особливостей, властивих творчості того чи іншого письменника або літературному напрямові. Шевченко.. виробив і загартував свою естетику, свою поетику на творах Пушкіна, Гоголя, Лермонтова, Грибоєдова (Максим Рильський, III, 1956, 84); Поетика О. Гончара романтична за своєю природою (Радянське літературознавство, 9, 1968, 11).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 765.

Коментарі (0)