в означеннях
Тлумачення, значення слова «поезія»:

ПОЕ́ЗІЯ, ї, жін.

1. тільки одн. Словесна художня творчість; мистецтво художнього відображення дійсності в словесних образах. Поезія, мистецтво для Пушкіна були перш за все засобом служіння народові (Вісник АН УРСР, 5, 1949, 32).

2. Твори, написані віршами, ритмізованою мовою; протилежне проза. В радянській літературі перших років її розвитку взагалі переважає поезія над прозою, а в самій поезії — лірика над епосом (Радянське літературознавство, 1, 1958, 121);
//  Сукупність віршованих творів якого-небудь народу, епохи, суспільної групи і т. ін. Ще задовго до виникнення писемності східнослов'янські племена створили велику та різноманітну усну поезію, джерелом якої була праця (Історія української літератури, I, 1954, 27); П. Тичина — краса і гордість нової української поезії (Василь Еллан, II, 1958, 77);
//  Художня творчість якого-небудь поета, групи поетів з точки зору її особливостей, характерних ознак. Поезія Шевченка глибоко емоційна (Мовознавство, VII, 1949, 38); Сповнена нестримної сили, активності, протесту, поезія Лермонтова завжди була близька революційній молоді Росії (Літературна газета, 26.VII 1951, 3).

3. Окремий твір, написаний ритмізованою мовою; вірш. В поезіях і поемах Шевченка втілено невичерпні можливості українського художнього слова (Українська літературна критика.., 1959, 59); — Захочу спочити, то спочивок знаходю [знаходжу] собі в тім, що втішаюся.. музикою, або сам пишу поезії (Агатангел Кримський, А. Лаговський, 1905, 174); Є така поезія Верлена, Де поет себе питає сам У гіркому каятті: — Шалений! Що зробив ти із своїм життям? (Максим Рильський, III, 1961, 316).

4. перен. Що-небудь прекрасне, величне, піднесене, що глибоко впливає на почуття, уяву. Я ніби чую, як над цими велетнями витав дух Байрона, Гете, Руссо, Вольтера, цих велетнів людського духа, котрі топтали стежки на цих горах своїми ногами, дивились на них, надихались в цих дивних горах духом поезії (Нечуй-Левицький, II, 1956, 399); Людина не живе без поезії, особливо без поезії праці, якій присвячує усе своє життя (Мистецтво, 3, 1967, 27); Поезія танцю;
//  Взагалі що-небудь таке, що хвилює, діє на уяву. Вона черпала сили у тій покорі, знаходила в ній терпку насолоду, високу поезію (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 331); Тоню захоплює оця таємничість, оця.. поезія таємничості, в яку вони поринають (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 234).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 764.

Коментарі (0)