ПОФОРТУНИТИ, ить, док., безос., кому, також з інфін., розм. Те саме, що пощастити. Чи ж пофортунить йому десь там на чужині? Чужий світ не дасть добра (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 41); Після того, як йому пофортунило прибрати до рук того абата Данила, вкритий туманом виднокруг пояснішає... (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 612).