в означеннях
Тлумачення, значення слова «поганець»:

ПОГА́НЕЦЬ, нця, чол.

1. розм. Той, хто викликає огиду, відразу (виглядом, поведінкою, вчинками і т. ін.). Чотири свічки спалила, поки Гриця умила, а п'ятий каганець — такий Грицько поганець! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 131); Вона так багато наслухалася.. історій про ..газетярів, про їх цинізм, нічні пиятики, галабурди і т. ін., що дрож пробігла їй на думку — статися жінкою такого поганця (Іван Франко, II, 1950, 298); — А тобі ріже око, що я чужу людину в хату прийняв? А з ким мені жити, коли в мене син — поганець? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 75);
//  Загарбник, кривдник, поневолювач. Ой, зі сходу вдарив грім — Била «Катерина» [«катюша»]! Очистилась від поганців Наша Україна (Українські народні думи.., 1955, 525); Хотіли поганці віднять у нас хату — та ми тую жадність одсікли рукату (Павло Тичина, II, 1957, 139);
//  Уживається як лайливе слово. — Так от як ви!.. Мошенники! Поганці! — Лютує Лев (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 113); — Утікати, поганцю? Ні, тепер уже, пане, запізно! (Любов Забашта, Вибр., 1958, 244).

2. заст. Те саме, що поганин 1. Гей, нумо, до зброї!.. Вдаримо на татар і турків, Ворогів-поганців (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 179); — Я хочуж щоб ти віддав її за мене... Я знаю, твій закон не дозволяє віддати за поганця, але я прийму вашу віру (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 86).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 701.

Коментарі (0)