в означеннях
Тлумачення, значення слова «поганий»:

ПОГА́НИЙ, а, е.

1. Який не має добрих якостей, властивостей; не такий, як треба; який викликає негативну оцінку. З поганої трави — погане й сіно (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 104); Виніс [шинкар] поганшого вина й здер більші гроші з бурлак (Нечуй-Левицький, II, 1956, 232); Гордєев усю ніч пік у кухонній юрті пироги і все хвилювався, що дріжджі погані, але.. пироги вийшли високі, рум'яні й легкі (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 219);
//  Неприємний своїми якостями, властивостями (несмачний, смердючий і т. ін.). — Погана у тебе.. яєшня! Як трава! (Панас Мирний, I, 1954, 297); Коли прийшли на свої місця, Олечка, попробувавши суп, заплакала: — Ой, яке погане (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 178);
//  Некорисний або шкідливий. Сестри ходили Що день божий вранці-рано Плакать над Іваном, Поки самі потруїлись Тим зіллям поганим (Тарас Шевченко, II, 1963, 136); Це поганий гриб, шкідливий, Зветься гриб цей — мухомор (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 100); Погана муха;
//  Несприятливий, похмурий (про погоду, день і т. ін.). — Пам'ятаю — поганий був ранок: туман наліг на землю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 141); Незважаючи на погану погоду, Гнат був у веселому настрої (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 38).
 Погана хвороба — венерична хвороба. Сюди [до кринички] з усіх усюд стікаються прочани, стікаються хворі на невигойні й погані хвороби (Михайло Стельмах, II, 1962, 311).

2. Який не задовольняє поставлених вимог, не відповідає цим вимогам, певним потребам. Це був мій перший звуковий фільм [«Іван»], знятий на дуже поганій апаратурі, ще не освоєній початкуючими звукопрацівниками (Олександр Довженко, I, 1958, 25); — Ви погане місце вибрали для, маневрування, — тихо сказав Савченко (Михайло Стельмах, II, 1962, 195); Соняшник є поганим попередником, а під озимину й зовсім не придатний (Хлібороб України, 3, 1966, 19);
//  Виконаний недосконало, немайстерно; невправний. Сиділи там [у пеклі] скучні піїти, Писарчуки поганих вірш (Іван Котляревський, I, 1952, 138); Тоня.. бігає на всі фільми підряд — гарний він чи поганий (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 45);
//  Недосвідчений, невмілий (про людину). Поганий з тебе стиліст, діду, не вмієш прибирати порівнянь (Гнат Хоткевич, II, 1966, 359); Революційна хвиля владне тягла нас на вулицю, на площі.. Вулиця стала школою. І тут більшість із нас виявились поганими вчителями. Поганим учителем виявився й я (Олександр Довженко, I, 1958, 15);
//  Який не відповідає звичайним нормам, відхиляється від нормального (про стан, відчуття, життєві функції організму і т. ін.). [Милевський:] Я.. застав його зовсім у поганому стані, ходить не може (Леся Українка, II, 1951, 74); — Апетит якийсь поганий... Пироги вже приносили? (Остап Вишня, I, 1956, 225);
//  Нездоровий, хворий (про органи тіла, організм). Поганому животу і пироги вадять (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 144).
Робити добру (веселу) міну при поганій грі див. міна 1.

3. Який не обіцяє нічого доброго, віщує лихо, небезпеку або неприємність; невтішний, сумний. [Мартіан:] Ось я зараз скажу, щоб занесли Люціллу.. [Люцілла:] Сама піду! Бо се поганий знак, щоб на руках несли в нову домівку (Леся Українка, III, 1952, 311); [Тетяна:] Нема дома [чоловіка]; мені дуже без нього було страшно! Поїхав в город по якомусь ділові [ділу], так я цілу ніч мала поганий сон (Марко Кропивницький, V, 1959, 132); Провал.. Недарма сьогодні у поганому передчутті тривожилось серце... (Михайло Стельмах, I, 1962, 589);
//  Невеселий, гнітючий. Поганий настрій;
//  Нещасливий, важкий, жорстокий. Ой, талане, талане, Удовиний поганий! (Тарас Шевченко, I, 1963, 228); Погана доля не дрімала, — Немов невольника, тебе вела Від зла до зла (Іван Франко, XIII, 1954, 407);
//  у знач. ім. погане, ного, сер. Те, що віщує лихо, небезпеку або неприємність. — Прошу вас, побережіться, — ледве міг розібрати Брянський. — Бо мені погане виділося... (Олесь Гончар, III, 1959, 115);
//  у знач. ім. погане, ного, сер. Що-небудь лихе, небезпечне, неприємне. Вчора дістав од тебе листа, дорога Вірунечко, і.. трохи заспокоївся, що нічого поганого з Вами не сталося (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 319).
Жарти погані див. жарт.

4. Якому властиві негативні моральні якості (про людину). — Чи він наважався дуріти.. тим, що в йому молода кров грає, чи він і справді поганий чоловік (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 362); Кожна людина, якою б вона поганою не була, має свій найчистіший закуток чи хоча б спомин (Михайло Стельмах, II, 1962, 164);
//  Недоброзичливий, неприязний; злий. — Люди тут такі, погані. Я їм нічого злого не зробив (Гнат Хоткевич, II, 1966, 180);
//  у знач. ім. поганий, ного, чол.; погана, ної, жін. Людина, огидна своєю поведінкою, вчинками і т. ін. — Тілько ти мені слово пікнеш про батька та матір, я тебе з світа зживу.. Вони тебе, поганого, виплодили, виростили, скілько на тебе грошей стратили, — так ти оце за те дякуєш їм?! (Панас Мирний, I, 1954, 162).
Поганий на язик — грубий, нестриманий у висловах. [Одарка:] Мені здається, що я б його ніколи не покохала: такий у нього страшний погляд. Та сердитий, та поганий на язик!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 94).

5. Вартий осуду (про манери, поведінку, вчинки і т. ін.). [Дівчина:] Поганих звичайок у мене багато (Леся Українка, II, 1951, 100); — Ви майстер викручуватись і робити поганий вплив на людей (Михайло Стельмах, I, 1962, 581);
//  Який ганьбить, плямує кого-небудь. Хороша чутка далеко чутна, а погана ще дальше (Номис, 1864, № 4452); Хто пустив погану славу на багатирку Шрамченкову дочку? (Панас Мирний, II, 1954, 113);
//  Грубий, брутальний, непристойний. Навздогін Гнату летить якась погана лайка, але він уже не розбирає її (Михайло Стельмах, II, 1962, 350);
//  у знач. ім. погане, ного, сер. Те, що варте осуду. Від поганого відверталося не через знання дійсної вартості цього поганого, а просто якимсь чуттям і нюхом (Гнат Хоткевич, I, 1966, 144); — Чого мені турбуватись? Я не зрадник і не злодій, поганого я нічого не вчинив (Олесь Гончар, III, 1959, 38);
//  Який виражає осуд; несхвальний, негативний. — Поганої ви думки про мене, виходить, Мирославо! — посміхнувшись, сказав Артем (Андрій Головко, II, 1957, 445).
Згадувати (згадати) поганим словом див. згадувати; Погане слово — лайливе слово. — А хлопці казали, що в мене батька не було... байстрюк? — кажуть.. — Не думай про це, то погане слово! (Панас Мирний, I, 1949, 143); Доки Шура перебувала на вогневій, жодне погане слово не зривалося ні в кого з уст (Олесь Гончар, III, 1959, 199).

6. Непривабливий, негарний або бридкий на вигляд. З дзеркальця виглядало.. погане обличчя, з непомірно довгим носом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 267); Бригом правував поганий, кривий і кошлатий румун з двома матросами (Юрій Яновський, II, 1958, 69);
//  Брудний, нечистий. — Нащо це ти, собачий сину, Тут каламутиш берег мій Та квапиш ніс поганий свій У чистую оцюю воду? (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 39);
//  перен. Який викликає ненависть; проклятий. Князь хиріє, Нездужає встати, А підвести нема кому, Ніхто й не загляне До грішного болящого в будинки погані (Тарас Шевченко, II, 1963, 34); Одяглася [Зоя] партизаном, узяла нагана: Стережись тепер, німого, проклята, погана! (Павло Тичина, II, 1959, 98);
//  перен. Нікчемний, підлий. Славних прадідів великих Правнуки погані! (Тарас Шевченко, I, 1963, 332); Ви [загарбники] смертний привезли вогонь, Та запече і вас либонь І душу випалить погану (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 15).
Погана, як смертний гріх див. гріх.

7. етн. Пов'язаний з нечистою силою; нечистий. — У нас [індійців] є повір'я, що в усякій жінці сидить поганий дух (Василь Минко, Намасте.., 1957, 73).
З поганих очей див. око 1; Погане око; Погані очі див. око 1; Поганий на око (очі) див. око 1.

8. заст. Який не сповідує християнської віри, не додержується християнських заповітів у своєму житті. — Це не його гяур поганий тоді в гаремі зарубав... (Володимир Сосюра, I, 1957, 376);
//  у знач. ім. поганин, ного, чол.; погана, ної, жін. Людина, яка не сповідує християнської віри, не додержується християнських заповітів у своєму житті. Вороги!! І люті! люті! ..Нехристияне! Чи не меж вами ж я, погані, Так опоганивсь, що й не знать, Чи й був я чистим коли-небудь (Тарас Шевченко, II, 1963, 262); — Треба йти нам на поганих В їх землю прокляту, Напитись шоломом Дону І слави набрати! (Микола Костомаров, I, 1967, 95).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 701.

Коментарі (0)