в означеннях
Тлумачення, значення слова «погар»:

ПОГАР 1, у. чол.

1. Що-небудь горіле; залишки чогось горілого. Як позавчора, вдарили мушкети, І погаром взялася димна вись, І за Дніпром сузір'я і планети Кривавими сльозами полились... (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 77); Ще наші руки пахли порохом, Залізом, погаром рудим, Коли ми розквитались з ворогом І повернулись в рідний дім (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 85).

2. Місце, до була пожежа; згарище. О, як зміцніла ти [Україна] у гарті п'ятиріч! Із погару звела будови в тучі І підняла міста свої могучі (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 127);  * У порівняннях. Там став Мамай, як погар, чорним станом, Там, як чума, ордою став Мамай (Микола Бажан, Роки, 1957, 227).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 705.

Коментарі (0)

ПОГАР 2, а, чол., діал. Кубок, келих. — Жінко, принеси погари, вип'ємо з Юрком за щастя Ганьки і Степана (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 223).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 705.

Коментарі (0)