ПОГАРЯЧИ́ТИСЯ, чуся, чишся, док.
1. Док. до гарячитися. — Вірю. Переконав, Тарасе Демидовичу. Ну, що ж, бажаю успіху. Мир! І пробач за те, що погарячився при першому знайомстві (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 208).
2. Гарячитися якийсь час.
ПОГАРЯЧИ́ТИСЯ, чуся, чишся, док.
1. Док. до гарячитися. — Вірю. Переконав, Тарасе Демидовичу. Ну, що ж, бажаю успіху. Мир! І пробач за те, що погарячився при першому знайомстві (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 208).
2. Гарячитися якийсь час.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 705.