в означеннях
Тлумачення, значення слова «погаслий»:

ПОГА́СЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до погаснути. На переднім плані три постаті.. сумно сидять над погаслим багаттям (Леся Українка, II, 1951, 147); В руках тримають [жінки] малі, погаслі свічки (Василь Стефаник, I, 1949, 145); В житті своїм до всього маю діло.. До ядер атомних у сховниках, До зір, погаслих і живих в віках (Андрій Малишко, Листи.., 1961, 8); Маланка з дочкою сиділи мовчки по кутках та снували гіркі думи в мороці погаслого дня (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 22).
Погаслий вулкан див. вулкан.

2. у знач. прикм., перен. Який втратив силу, блиск, жвавість, виразність; байдужий, невиразний. — Не дразни мене! — говорив [Василь] погаслим голосом. — Якби ти знала, скільки я всього пережив, то ти би була ліпшою для мене! (Ольга Кобилянська, I, 1956, 201); Юля дивиться в одну точку погаслими очима, без почуттів, без бажань, байдужа до всього (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 448); Якусь мить Тарас тільки дивився на ці погаслі сумні обличчя (Яків Баш, На землі.., 1957, 14);
//  Який втратив здатність бачити (про очі). Коли піп втомленим рухом підняв хрест і кропило,.. я знову стрівся з погаслим оком мертвих істот (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 364); Він [корон] день і ніч над трупами літає: на сопках у Маньчжури клює, у горах Абіссінії терзає, погаслі очі виклювавши (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 109).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 706.

Коментарі (0)