ПО́ГЛУМКА, и, жін., розм. Те саме, що глум. Його поглумка гірш не те лайки — бійки (Марко Вовчок, VI, 1956, 301); Поприходили.. зарічанські хуторяни і, затаївши поглумки в очах, зупинилися купою осторонь (Олесь Гончар, II, 1959, 227).
ПО́ГЛУМКА, и, жін., розм. Те саме, що глум. Його поглумка гірш не те лайки — бійки (Марко Вовчок, VI, 1956, 301); Поприходили.. зарічанські хуторяни і, затаївши поглумки в очах, зупинилися купою осторонь (Олесь Гончар, II, 1959, 227).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 711.