ПОГЛУШАТИ, аю, аєш, недок., рідко, ПОГЛУШИТИ, лушу, лушиш, док., перех.
1. Позбавляти всіх або
багатьох здатності чути що-небудь;
// безос.
[Відьма:] Бодай нашим ворогам Посліпило й поглушило,
Мозок геть заголомшило!.. (Марко Кропивницький, IV, 1959, 128).
2. Робити нечутним (все або багато чого-небудь); заглушати. Дніпро своїм плеском усе поглушав (Марко Вовчок, I, 1955, 326).
3. Не давати рослинам нормально розвиватися, рости. — А хто одмінив перехресний посів пшениці? Бур'яни ж усе поглушать, коли без перехресного сіяти (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 469).
4. розм. Сильними ударами позбавляти свідомості,
приголомшувати всіх або багатьох;
// Підводними
вибухами, сильними ударами по льоду і т. ін. приводити
рибу в стан нерухомості, заціпеніння або вбивати.
[Василько:] А на Дніпрі риби — отакі лящі. І всі
дохлі. Пливуть догори черевом. Це їх бомби
поглушили (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 139).
5. перен. Зменшувати, послаблювати, відсувати на другий план усе або багато чого-небудь (відчуття, почуття і т. ін.). Нові враження, нові обставини, нові інтереси, нове юнацьке життя.. поглушили спогади сільської школи, загнали їх кудись глибоко наспід (Степан Васильченко, II, 1959, 304).