ПОГЛИНАТИ, аю, аєш, недок., ПОГЛИНУТИ, ину, инеш, док., перех.
1. Вбирати в себе. В Англії почали
виробляти килими, що мають цікаву властивість: коли
температура в приміщенні більше 21° C, вони
поглинають тепло, акумулюють його (Наука і життя, 10, 1965, 45);
При підсмажуванні жир поглинає і утримує ароматичні
речовини, які містяться в цибулі і коріннях (Українські страви, 1957, 88); Якщо повітря не може поглинути
більше пари, ніж воно вже містить, то його
називають насиченим (Фізична географія, 5, 1956, 88); * Образно.
Коли заплющу очі, я її бачу... 1 той погляд зіниць,
що поглинули в себе все світло, і ті вії, що вкрили
очі, немов мотилі крилами квітку (Михайло Коцюбинський, II, 1955,
438);
// Робити нечутним, заглушати (звуки, шум
і т. ін.). Брязкіт металу, гуркіт, свист — все поглинав
низький голос домни (Юрій Яновський, II, 1954, 113);
Посадник силкувався щось сказати, махав руками, але його
слова поглинув гамір (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958,
221);
// перен. Читаючи, вивчаючи, спостерігаючи
що-небудь, засвоювати, сприймати (жадібно або у великій
кількості). Попалася йому повість Нечуя-Левицького
про Кайдашеву сім'ю; він поглинав сторінку за
сторінкою (Іван Сенченко, Опов., 1959, 27); Коли б ти, моє маленьке,
не переутомилось, стараючись поглинути за два роки
усі греки і латини та ще й закон божий (Леся Українка, V,
1956, 154).
2. Приймати, поміщати в себе, заховувати в собі.
Широка паща воріт поглинала Данилове військо
(Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 324); Маруся.. сиділа
непорушно, втупивши очі в ту яму з каламутною водою,
що поглинула її батька (Борис Грінченко, I, 1963, 381); Він пішов
понад житом, і воно, наче море зеленаве, швидко
поглинуло його в собі (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 121);
// З'їдати, ковтати що-небудь жадібно, без остачі або
у великій кількості; пожирати. Обід закінчується дуже
швидко. Ще пес не встиг поглинути недоїдків, а
Майстри вже збираються кудись (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 302);
Якась американська фірма проковтнула Лінде. Як?
Роззявила рота, схопила у свої зуби Лінде й відразу ж
проковтнула? Як же можна за одним ковтком
поглинути такий великий шмат? (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 56);
// перен. Вимагати на себе великих витрат, багато часу,
енергії і т. ін. Як підрахували соціологи, домашнє
господарство поглинає в цілому по країні майже 100
мільярдів людино-годин щороку (Наука і життя, 3, 1967, 4).
♦ Поглинати очима (поглядом, зором і т. ін.) кого,
що — жадібно, з напруженою увагою вдивлятися в
кого-, що-небудь, не зводити очей з когось, чогось. Кузь
аж ахнув, побачивши таку розкіш [тютюн].
Поглинав багатство очима та все примовляв: — Бож-же ж
мій, які добрі люди є на світі! (Григорій Тютюнник, Вир, 1964,
158).
3. перен. Цілком охоплювати, заповнювати, займати собою. Увагу Андрія повсякчас поглинали різні службові справи, не вистачало часу навіть на нормальний відпочинок (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 53); Вона, філологія тая, має якусь таку силу, що може поглинути геть усю натуру людини і не покинути місця нічому іншому (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 592); Моряк байдуже гриз печиво, і так поглинула його ця робота, що навіть не запропонував Харкевичу сісти поруч (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 12).