в означеннях
Тлумачення, значення слова «погнати»:

ПОГНА́ТИ, пожену, поженеш, док.

1. перех. Змусити рухатися в певному напрямку. Чередник погнав скотину Попід гори на долину (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 181); Баба.. погнала на толоку бичка пасти (Оксана Іваненко, Укр.. казки, 1950, 24);  * Образно. На Бессарабію пішов Оцей козак; погнало горе (Тарас Шевченко, II, 1963, 126);
//  також без додатка, розм. Насильно відправити, послати куди-небудь. На панщину поженуть [Горпішу], — дитинку за собою несе (Марко Вовчок, I, 1955, 65); Розгромлену десятирічку погнали [фашисти] з усіма вчителями в Німеччину (Олександр Довженко, I, 1958, 298);
//  розм. Спрямувати рух чого-небудь, повести у певному напрямку щось. Я пішов до Жаб'я на склад дерева, збив дарабу і погнав її знов з дядьком Петром до Вижниці (Іван Франко, IV, 1950, 391); Мій приятель тепер хутко погнав свого човна, і я ледве поспішав за ним (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 435);
//  Рвучко, підхопивши (вітром, бурею і т. ін.), понести. Вітер, знявшись, куряву над майданом погнав... (Олесь Гончар, II, 1959, 353);
//  безос. Провідника затишшя стривожило. — Не обернувся б вітер після цього, не погнало б воду з Азова... (Олесь Гончар, II, 1959, 418).

2. перех. Примусити швидко бігти, їхати, йти і т. ін. Михайло погнав коня так, що тільки кура по дорозі курить (Борис Грінченко, I, 1963, 449); Він стрибнув у сідло і з місця погнав коня чвалом (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 126);
//  розм. Примусити кого-небудь швидко піти, відправитися куди-небудь з якимсь дорученням і т. ін. Самієв знову погнав розвідників на фланги, поставивши завдання — шукати проходів (Олесь Гончар, III, 1959, 96).

3. неперех., розм. Швидко побігти, поїхати; помчати. Десь колядували на одному й на другому кутку. Щур спинився на часинку, подумав і, спотикаючись, погнав у переулок (Степан Васильченко, I, 1959, 233); Макота хутко скочив на коня і погнав у колгосп, бо дві жниварки й досі стояли несправні (Олесь Донченко, VI, 1957, 40).
Погнати у світи — те саме, що Піти у світи (див. світ). Знов удруге я погнав у ті світи широкі і великі — пригадалося те першеє: мандрівочка веселая (Марко Вовчок, VI, 1956, 252).

4. перех., розм. Почати швидко, інтенсивно рости. То хмари нивам шлють дарунок, Всю душу виливши до дна. І поженуть угору врупа Озимина і ярина (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 74);
//  Збільшити кількість чого-небудь, вироблення чогось. На фермі Рябуха через недовгий час вирівнялася, ..розкуштувала солодкі стебла молодої кукурудзи, принюхалася до масного духу еспарцету і погнала молоко, наче помпою (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 251);
//  Посприяти швидкому рухові, ростові чого-небудь. Метке Грицькове слово влучило прямо її у серце й погнало кров у голову (Панас Мирний, I, 1949, 277); — Аби ще грип якийсь не вліз! — Подумав згодом Козоріз. — Ще пожене простуда гулі (Степан Олійник, Вибр., 1959, 230).

5. перех. Примусити кого-небудь залишити якесь місце, приміщення і т. ін., піти геть; прогнати. Як тілько стражника побачить [знахарка], зараз почне хреститись.. А як пожене [стражник її], то повернеться, та аж тричі на слід плюне, та ще й ногою розітре (Панас Мирний, IV, 1955, 352);  * Образно. Втома важкою брилою навалилась на неї, здавила мозок, погнала геть думки (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 122);
//  Почати переслідувати, виганяти ворога. І година прийде, під гармат акорди поженем на захід ми криваві орди (Володимир Сосюра, II, 1958, 245).
Погнати в шию (потилицю) кого — примусити кого-небудь піти геть. Говорять [шинкарка з невістками], щебечуть, розказують: ..кого прийшла жінка та заняла [зайняла] з шинку, хто жінку у потилицю погнав і очіпок.. збив (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 174);  * У порівняннях. Добравшись до гори, Карпо, мов хто його погнав у шию, пужнув уперед (Панас Мирний, I, 1954, 250).

6. перех., розм. Спонукати кого-небудь до швидкого виконання чогось; підігнати. — Засвоївши [сценарій] й погодившись, режисер починає думати. Треба йому дати часу на думання. Бо коли його погнати, він ставитиме, не думавши, значить, картина вийде без думок (Юрій Яновський, II, 1958, 23).
Погнати химери — почати говорити нісенітниці, дурниці. — Не слухайте, се він перепивсь та сп'яну химери погнав (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 118).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 713.

Коментарі (0)