ПОГО́ДА, и, жін. Стан атмосфери (хмарність,
вологість, опади, температура повітря і т. ін.) у даному
місці, в даний час. Еол, оставшись на господі, Зібрав
всіх вітрів до двора, Велів поганій буть погоді...
(Іван Котляревський, I, 1952, 67); Погода була по-серпневому тиха
й сонячна (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 278); * Образно.
— Газета, моє серце, — найтонший барометр, що
визначає політичну погоду (Яків Качура, Вибр., 1953, 191);
* У порівняннях. Життя, кажуть, зжити — не поле перейти.
Життя — що погода (Панас Мирний, I, 1949, 239);
//
Спокійний стан атмосфери (без хмар, опадів, вітру і т. ін.).
В сльоту чи погоду маленькою лажу було за гусьми
на пашу, діти бавлю (Іван Франко, XIII, 1954, 435); Знову
розвіхолилось. Кілька днів стояла погода.., а це
піднялося таке, що й світу не видно (Валентин Речмедін, Весняні грози,
1961, 40);
// діал. Негода, сльота. Погода у вікно
б'є, — зачиніть (Словник Грінченка).
Зведення погоди — дані про стан атмосфери в
певному місці, в певний час. За зібраними на них
[метеорологічних станціях] відомостями складаються
зведення погоди, які передаються по радіо в
Центральний інститут погоди (Фізична географія, 5, 1956, 95).
♦ Робити (зробити) погоду — вирішально впливати
на що-небудь, мати вирішальне значення. [Петерсон:]
Якщо я досі терпів деякі ваші вибрики, то
лише тому, що ви не належите до людей, які роблять
-погоду (Ярослав Галан, I, 1960, 396); — Яким би не був голова
колгоспу, без вас, люди, без ваших рук, душевності
і великодушності він погоди не зробить (Михайло Стельмах,
Правда.., 1961, 309); Стає (стане) на погоді (на
погоду) — встановлюється добра погода. — Може, на
погоді стане, — подумав Тамара (Колгоспник України, 9, 1956, 31);
У Забужжі було повно сонця, воно бриніло, тремтіла
далека лісосмуга, і хотілось вірити, що стане на
погоду (Радянська Україна, 29.VII 1962, 2); Чекати (ждати) коло
(з) моря погоди див. море.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 715.