Словник української мови

ПОГО́ДА, и, жін. Стан атмосфери (хмарність, вологість, опади, температура повітря і т. ін.) у даному місці, в даний час. Еол, оставшись на господі, Зібрав всіх вітрів до двора, Велів поганій буть погоді... (Іван Котляревський, I, 1952, 67); Погода була по-серпневому тиха й сонячна (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 278);  * Образно. — Газета, моє серце, — найтонший барометр, що визначає політичну погоду (Яків Качура, Вибр., 1953, 191);  * У порівняннях. Життя, кажуть, зжити — не поле перейти. Життя — що погода (Панас Мирний, I, 1949, 239);
//  Спокійний стан атмосфери (без хмар, опадів, вітру і т. ін.). В сльоту чи погоду маленькою лажу було за гусьми на пашу, діти бавлю (Іван Франко, XIII, 1954, 435); Знову розвіхолилось. Кілька днів стояла погода.., а це піднялося таке, що й світу не видно (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 40);
//  діал. Негода, сльота. Погода у вікно б'є, — зачиніть (Словник Грінченка).
 Зведення погоди — дані про стан атмосфери в певному місці, в певний час. За зібраними на них [метеорологічних станціях] відомостями складаються зведення погоди, які передаються по радіо в Центральний інститут погоди (Фізична географія, 5, 1956, 95).
♦ Робити (зробити) погоду — вирішально впливати на що-небудь, мати вирішальне значення. [Петерсон:] Якщо я досі терпів деякі ваші вибрики, то лише тому, що ви не належите до людей, які роблять -погоду (Ярослав Галан, I, 1960, 396); — Яким би не був голова колгоспу, без вас, люди, без ваших рук, душевності і великодушності він погоди не зробить (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 309); Стає (стане) на погоді (на погоду) — встановлюється добра погода. — Може, на погоді стане, — подумав Тамара (Колгоспник України, 9, 1956, 31); У Забужжі було повно сонця, воно бриніло, тремтіла далека лісосмуга, і хотілось вірити, що стане на погоду (Радянська Україна, 29.VII 1962, 2); Чекати (ждати) коло (з) моря погоди див. море.