ПОГО́ДКА, и, жін., розм. Те саме, що погода. Над селом розгулялась метелиця.. — Хороша погодка, тільки відьмам на Лису гору їздити (Михайло Стельмах, II, 1962, 383); Діденко раптом обкрутився на місці, спиною до вітру, щоб передихнути, і крикнув: — Ох, і погодка ж! (Андрій Головко, II, 1957, 526).