Словник української мови

ПОГОЙДАТИ, аю, аєш, док., перех. Гойдати якийсь час. — Ну, погойдай його [немовля] трошки, погойдай (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 515); — Налетять було месери [фашистські літаки]. Злетимо всі. Я крилами [літака] погойдаю, мовляв, тісніше гуртуйсь, орли!.. (Юрій Яновський, II, 1954, 184);  * Образно. — З ножами святими. Та з батьком Максимом Сю ніч погуляєм, Ляхів погойдаєм!.. (Тарас Шевченко, I, 1963, 97);
//  безос. Ось погнало її [течію] аж до берега, ..підхопило порожню черепашку, сіпнуло її у воду, погойдало, погралось і знову викинуло на берег (Панас Мирний, IV, 1955, 316).