ПОГОЙДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок. Гойдатися обережно, помалу або час від часу. Вони [татари] уперто дерлись на гори, подавшись тулубом трохи вперед, погойдуючись злегка на вигнутих дугою татарських ногах (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 399); Поважно пропливали довгі тролейбуси з.. широкими вікнами, за якими погойдувалися [пасажири] (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 328); Сонними вулицями іде парубок додому, позад нього погойдується видовжена тінь (Михайло Стельмах, I, 1962, 143); Ліна, погойдуючись в сітці гамака під горіхом, слухає звідти батькові нарікання (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 176).