ПОГОЛУ́БИТИ, блю, биш; мн. поголублять; док., перех. Голубити якийсь час. Жде Мотря, не діждеться [Чіпки]... «Мабуть, пішов кудись погуляти.. А, може, назнав кого...» Подумає вона так сама собі, поголубить у серці надію — і безпечно лягає спати (Панас Мирний, II, 1954, 218).