Словник української мови

ПОГО́РБИТИ, ить; мн. погорблять; док., перех. Те саме, що згорбити. Він ціпка підніме до вікна, у шибку ледь калиновим постука... Там люди є, живі вони — він зна. Пристала і погорбила їх мука (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 72);
//  Зробити нерівним, з горбками. Похмурі козаки швидко крокували, спотикаючись на льодових торосах, що примхливо погорбили крижану поверхню лиману (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 167).