ПОГО́РБИТИ, ить; мн. погорблять; док., перех. Те
саме, що згорбити. Він ціпка підніме до вікна, у
шибку ледь калиновим постука... Там люди є, живі вони —
він зна. Пристала і погорбила їх мука (Сава Голованівський, Поезії,
1955, 72);
// Зробити нерівним, з горбками. Похмурі
козаки швидко крокували, спотикаючись на
льодових торосах, що примхливо погорбили крижану
поверхню лиману (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 167).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 719.