в означеннях
Тлумачення, значення слова «погорда»:

ПОГО́РДА, и, жін.

1. Почуття зверхності, зневаги, презирства до кого-, чого-небудь. Його сірі очі променіють тихим світлом, на блідому.. чолі спокій і погорда... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 333); Її очі стемніли.., і несказанна погорда і ненависть пробилися в них (Ольга Кобилянська, II, 1956, 159); О, скільки в них [загарбників] до нас було погорди! (Павло Тичина, II, 1957, 123); — Я офіцер угорської армії, — з погордою заявив капітан, — а мушу козиряти вашому сержантові і навіть солдатам (Олесь Гончар, III, 1959, 211).

2. Гордовито-зневажливе, презирливе ставлення, відсутність поваги у ставленні до кого-небудь. Всі [мужики] ним погорджували.. Причина цеї [цієї] погорди була зовсім зрозуміла. Гринько не належав уже до мужицького стану. Ані господар, ані робітник. Хати не мав.. Робити не здужав (Лесь Мартович, Тв., 1954, 340); Дарка відчула у Лідчиних словах більше, ніж Лідка бажала: погорду до себе, Ориськи, до їхнього життя (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 34).
 Бути в погорді — бути зневаженим. [Річард:] Моя скульптура в погорді, мов розвінчана цариця... (Леся Українка, III, 1952, 88).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 719.

Коментарі (0)