ПОГО́РДЛИВО. Присл. до погордливий. Софія погордливо крізь сльози засміялась (Леся Українка, III, 1952, 540); Парасковії Федорівні він злегка кивнув головою, на хлопців зиркнув зневажливо і погордливо (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 151).
ПОГО́РДЛИВО. Присл. до погордливий. Софія погордливо крізь сльози засміялась (Леся Українка, III, 1952, 540); Парасковії Федорівні він злегка кивнув головою, на хлопців зиркнув зневажливо і погордливо (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 151).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 720.