в означеннях
Тлумачення, значення слова «погорілий»:

ПОГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до погоріти;
//  у знач. прикм. Коли Андрій Волик проходив повз головний будинок погорілої сахарні, зі стін руїни з галасом знялось вороння (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 7); Грибовський.. подався садом повз погорілі тягачі й шаснув з чорного ходу до школи (Олександр Довженко, I, 1958, 371); Сашко.. глибоко зневажав погорілого поміщика Золотарьова — як акулу капіталу (Юрій Смолич, V, 1959, 40);
//  у знач. ім. погорілий, лого, чол.; погоріла, лої, жін. Те саме, що погорілець. Побачить [Оксана] старця, каліку або погорілого, вже вона усе покине — зараз до нього, розпитує (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 424); Забрала я погорілу до себе жити (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 62).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 720.

Коментарі (0)