Словник української мови

ПОГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок. Говорити час від часу, з якогось часу. Шура возиться з Імочкою, каже, що пише мало, і навіть поговорює, що, мовляв, писать їй взагалі не варт, до чого воно і т. п. (Леся Українка, V, 1956, 302); Попадя почала вже поговорювати про те, щоб купити новеньку бричку й рисака (Олесь Донченко, III, 1956, 104);
//  Обговорювати що-небудь, передаючи чутки, плітки і т. ін.; пускати якусь чутку. Чи стара ота Урака Справді відьма знаменита, Як то люди піренейські Поговорюють про неї (Леся Українка, IV, 1954, 107); — Поговорюють, ніби тому й затримали оце нас, що нового розпорядження ждем (Олесь Гончар, II, 1959, 308).