ПОГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок. Говорити час
від часу, з якогось часу. Шура возиться з Імочкою,
каже, що пише мало, і навіть поговорює, що, мовляв,
писать їй взагалі не варт, до чого воно і т. п. (Леся Українка,
V, 1956, 302); Попадя почала вже поговорювати про
те, щоб купити новеньку бричку й рисака (Олесь Донченко,
III, 1956, 104);
// Обговорювати що-небудь, передаючи
чутки, плітки і т. ін.; пускати якусь чутку. Чи стара
ота Урака Справді відьма знаменита, Як то люди
піренейські Поговорюють про неї (Леся Українка, IV, 1954,
107); — Поговорюють, ніби тому й затримали оце нас,
що нового розпорядження ждем (Олесь Гончар, II, 1959,
308).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 715.