ПОГРА́БНУТИ, уть; мин. ч. пограбли; і ПОГРА́БІТИ, іють, док., розм. Те саме, що заклякнути 1 (про руки). Руки на дощі та на холоді пограбли (Словник Грінченка); Од холоду аж посиніє [Кузьмик], руки пограбнуть, дрижать (Максим Рильський, Бабине літо, 1967, 57); Він з силою хукнув у повітря. Біля його рота виріс білий хвіст пари. — Це ж і руки пограбіють, — заклопотано сказав він (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 26).