Словник української мови

ПОГРЕ́БАТИ див. погре́бувати.

ПОГРЕБА́ТИ, аю, аєш, недок., ПОГРЕБТИ, бу, беш; мин. ч. погріб, гребла, ло; док., заст. Ховати. [Едіта:] Лишіте мертвим мертвих погребати (Леся Українка, III, 1952, 9); Ой, заплачуть, погребуть, І що буде поберуть (Павло Чубинський, V, 1874, 461);  * Образно. Мотря теж мусила погребти свої плани, зв'язані з драматичною школою (Ірина Вільде, Винен.., 1959, 19).