ПОГРОМИ́ТИ, громлю, громиш; мн. погромлять; док., перех.
1. Зруйнувати, розбити, знищити що-небудь. — А з Бобриків знов поголосок... погромили там панську пасіку... (Марко Вовчок, VI, 1956, 337).
2. Завдати поразки, побити. Погромити вороже військо.
ПОГРОМИ́ТИ, громлю, громиш; мн. погромлять; док., перех.
1. Зруйнувати, розбити, знищити що-небудь. — А з Бобриків знов поголосок... погромили там панську пасіку... (Марко Вовчок, VI, 1956, 337).
2. Завдати поразки, побити. Погромити вороже військо.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 725.