ПОГРУБІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до грубішати. Гордій теж дивувався на товариша. Той заріс дужче бородою, обличчя йому погрубішало (Борис Грінченко, II, 1963, 81); Важкі жита потемнішали, погрубішали стрілами, і в них уже дрімав сповитий зеленим шовком колос (Михайло Стельмах, II, 1962, 333).