ПОГРУБІ́ТИ, ію, ієш. Док. до грубіти. Не та вже, серденько, і ти: за роки суму і розлуки обличчя встигло одцвісти і погрубіли ніжні руки (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 42).
ПОГРУБІ́ТИ, ію, ієш. Док. до грубіти. Не та вже, серденько, і ти: за роки суму і розлуки обличчя встигло одцвісти і погрубіли ніжні руки (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 42).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 725.