в означеннях
Тлумачення, значення слова «погук»:

ПОГУК, у, чол. Звук людського голосу; вигук. Купи людей усе рідшали; .. відрізнявсь голос від голоса, гук від погука (Марко Вовчок, I, 1955, 306); Вже не чутно тут було величальних погуків, завмерли бучні співи (Павло Загребельний, Диво, 1968, 324);
//  Сильний звук, шум, створюваний чим-небудь. Лунко котиться дражливий погук — авторове кашляння (Яків Качура, II, 1958, 89);  * Образно. Слуховими, музикальними образами оперує Шевченко залюбки в одній з найкращих своїх поем — у «Гамали», що вся є немов дзвінким погуком козацького геройства, відваги і енергії (Іван Франко, XVI, 1955, 269).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 727.

Коментарі (0)