в означеннях
Тлумачення, значення слова «погукувати»:

ПОГУКУВАТИ 1, ую, уєш, недок. Гукати не дуже сильно або час від часу. Скрізь тихо; між корчами звір пасеться, В дуплавині погукує сова (Іван Франко, XI, 1952, 253); Буксир бадьоро погукував, підходячи до пароплава (Юрій Яновський, II, 1954, 94).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 727.

Коментарі (0)

ПОГУКУВАТИ 2, ую, уєш, недок. Гукати не дуже голосно або час від часу. Баба погукує: — Хіба я з'їм вам кавалок печі, чи буду зимувати? Як я посиджу який тиждень — ну, то що ж... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 457);
//  Голосно командувати ким-небудь, наказувати час від часу. Мовчки йдуть чумаки біля возів, ..не погукують на волів навіть (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 181); Антосьо лиш погукує на менших: «бігай до міста! та бігай» (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 126); Лежав би собі [Василько] на печі та погукував би до неї [жінки]: — Стара, а принеси огню, я люльку запалю!.. (Степан Васильченко, І, 1959, 207); Марина.. ласкаво частувала гостя.., раз у раз погукуючи на чоловіка, щоб не кожну чарку хилив до дна (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 100).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 727.

Коментарі (0)