ПОГУ́ПАТИ, аю, аєш, док.
1. Гупати, бити якийсь час. — Наїмося, нап'ємося в родичів. Погупаю в бубон при нагоді (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 39).
2. Піти гупаючи. Віюк устав і погупав знов у далекі печери, та швидко втонув у темряві (Іван Франко, III, 1950, 138); І погупав я тоді на другий поверх (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 109).