ПОГУСТІ́ТИ, іє. Док. до густіти. Мар'яна прямує до лісу. Він за якихось два дні погустів і колише перед нею зелений дощ бруньок (Михайло Стельмах, II, 1962, 302).
ПОГУСТІ́ТИ, іє. Док. до густіти. Мар'яна прямує до лісу. Він за якихось два дні погустів і колише перед нею зелений дощ бруньок (Михайло Стельмах, II, 1962, 302).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 729.