в означеннях
Тлумачення, значення слова «погибати»:

ПОГИБАТИ, аю, аєш, недок., ПОГИНУТИ і рідко ПОГИБНУТИ, ну, неш; мин. ч. погинув, нула, ло і рідко погиб, ла, ло; док.

1. Переставати жити; вмерти, пропасти. Коли ти [бідний жовніре] перестанеш платити податок кров'ю синів своїх, відсилаючи їх позивати за тих, хто найменшого права над тобою не має? (Гнат Хоткевич, I, 1966, 178); І без ярем, заліз, з непохилим чолом Ввійде люд у святині забуті, І з сльозами в очах заспіває псалом За борців, що погинули в скруті (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 141); Йому здавалося, що солдат співає.. про козака, що погинув у бою (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 307); [1-й заложник:] Другий день катують.. Погибне Петро Михайлович (Яків Баш, П'єси, 1958, 60);
//  Зазнавати руйнування, занепаду, знищення. — Хазяїн, мир погибає! Погибає і погибне, бо, коли заберуть у нас землю, усі з голоду водянкою запухнуть! (Михайло Стельмах, II, 1962, 108); Витовк [град] все дотла: Що в полях було — погинуло, Та ще й бульба погнила (Іван Франко, XIII, 1954, 97); — Він [орендар] купив право на улов; а ги хоч і здихай! Коли в тебе є гроші, — іди поміряйся з ним; а немає — здихай!.. От яким побитом погибли наші рибальські громади! (Панас Мирний, I, 1954, 351);
//  Потрапляти у важке, безвихідне становище. Ще як коняки в котрого бідняка немає — погиб, щитай [вважай] (Андрій Головко, II, 1957, 12);
//  Переставати існувати; зникати. Коли у мене справді є талан, то він не загине, — то не талан, що погибає від туберкульозу чи істерії! (Леся Українка, V, 1956, 229); Переживе [храм] віків багато, Стоятиме й тоді, коли мої Кістки потліють і ім'я погине... (Володимир Самійленко, I, 1958, 85); Товаришу... Genosse... Camarado... Погинуть, щезнуть зненависть і зрада, Коли у людства є такі слова! (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 78).

2. тільки недок., перен. Переживати труднощі, страждати фізично або морально; мучитися. А дівчина гине... Якби сама, ще б нічого, А то й стара мати, Що привела на світ божий, Мусить погибати (Тарас Шевченко, I, 1963, 21); Чи любила, не любила, А завдала жалю! Прийди, серце, подивися, Як я погибаю (Українські поети-романтики... 1968, 435).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 707.

Коментарі (0)