Словник української мови

ПОГИ́БЕЛЬ, і, жін. Передчасна, насильницька смерть; гибель. П'ють козаки напропаще [напропале]; іскри сипляться густо, і от-от комусь погибель! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 107); — Вогонь на мене! Це було майже рівнозначно тому, що хтось став би сам кликати на себе погибель (Олесь Гончар, III, 1959, 156);  * У порівняннях. — Такий миршавий та зачуханий, а жер за десятьох, той Охрім, як перед погибеллю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 337);
//  Руйнування, занепад, знищення чого-небудь. Хто жар, хто губку з сірниками.. Погибель мчали кораблям (Іван Котляревський, I, 1952, 216); Бережуть своє царство смереки! Стоять тисячолітнім муром і гадають витримати до кінця, до загальної погибелі (Гнат Хоткевич, II, 1966, 106); А ви хіба стояли на розпутті, Коли погибель надійшла панам..? (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 99);
//  перен. Кінець існування чого-небудь; зникнення. Я знаю одного поета, що склав собі афоризм: «гарна рифма [рима] — погибель для ідеї!» (Леся Українка, V, 1956, 75).
♦ Згинати (зігнути) в три погибелі див. згинати; Згинатися (зігнутися) в три погибелі див. згинатися; Зігнутий (зогнутий, зігнений, зігнута і т. ін.) в три погибелі див. зігнутий; На погибель — те саме, що На біду (див. біда 1). — Над Іквою було село, У тім селі на безталання Та на погибель виріс я. Лихая доленька моя!.. (Тарас Шевченко, II, 1963, 81); — Як се — хліб жати?.. Хіба є така машина?.. — А лихий знає тих німців! Може, вони на нашу погибель і таку машину вигадали (Панас Мирний, IV, 1955, 242); — Вип'ємо, товариші, за Січ, щоб довго вона стояла на погибель бусурманам (Олександр Довженко, I, 1958, 257); — Як ти вирядився молодицям на погибель! (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 322); Погибелі на тебе (вас і т. ін.) немає (нема), лайл. — уживається при висловленні крайнього невдоволення, роздратування. — Щоб ти [собака] здох, — півголосом лається Гаврило. — Немає на тебе погибелі... (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 301); — А-киш, щоб тобі подохли [кури], погибелі на вас немає! (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 366); Погибель його знає — невідомо, незрозуміло. — А оружжо [зброю]? — так погибель його зна, як то живо списав [маляр]! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 7).