ПОГИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Гикати
недуже сильно або час від часу;
// безос. Вже Зюзь [кінь]
змокрів усією своєю попелястою шерстю, все важче..
погикувало в нього в череві (Павло Загребельний, Диво, 1968, 42).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 707.