Словник української мови

ПОІМЕ́ННИЙ, а, е. Який містить у собі перелік імен. Знов і знов читає [графиня] імена, Вписані до списків поіменних (Микола Бажан, Роки, 1957, 274); В поіменному списку я прочитав, що поміж делегатів з Волині був і мій колишній інспектор [гімназії] (Юрій Смолич, Розм. з чит., 1953, 131).
 Поіменне голосування — голосування, при якому кожен голосує окремо і його прізвище записують. При поіменному голосуванні VII з'їзд партії більшістю голосів.. схвалив ленінську лінію у питанні про Брестський мир (Комуніст України, 3, 1963, 42).