в означеннях
Тлумачення, значення слова «поїти»:

ПОЇТИ, пою, поїш, недок., перех.

1. Давати кому-небудь пити. Радісно блеяли вівці, веселим риком обзивались корови — ґазда доглядає їх добре, сумлінно, поїть, годує і навіть нині вичесав шерсть (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 336); Люди жадібно пили і не могли напитися, передихнувши хвилину, знов припадали до повних відер, потім почали поїти і годувати худобу (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 71); Разом з Кузнецовим та Бондаренком вийшов Саранчук.. коней поїти (Андрій Головко, II, 1957, 508);
//  Давати пити чай, каву, молоко і т. ін., годуючи або пригощаючи. І матінка стала корову доїти, Щоб було поїть чим маленькії діти (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 432); Доктор поїв її чаєм (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 369);
//  Давати пити з чогось, підносячи пиття до рота. Інколи поїли хвору водою з глечика (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 229); [Хламушка:] Довелося поїти її молочком з пляшечки (Іван Кочерга, II, 1956, 69);
//  Давати пити настої трав, коріння і т. ін. з лікувальною метою. Як та билина засихала [титарівна], А батько, мати турбувались, На прощу в Київ повезли, Святими травами поїли, І все-таки не помогли! (Тарас Шевченко, II, 1963, 100); Потім «лікарка» надсипала корінців Василеві, сказала настояти на горілці, поїти Ніколаєва натщесерце протягом шести місяців (Юрій Яновський, II, 1954, 104);
//  Давати пити спиртне, пригощати горілкою, вином і т. ін. Напроти нас, відділений лиш яром, Якийсь безбожник збудував шинок, Де подорожніх, мужів і жінок, Вином поїв (Іван Франко, XIII, 1954, 282); Коли вмер [чоловік], вдова гуляла, справляла вечорниці, поїла парубків, а про ґаздівство не дбала (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 166).
Поїти, годувати (кормити, зодягати і т. ін.) кого — утримувати кого-небудь, давати харч та одяг. [Петро:] З якої речі ти в чужих живеш? З якої речі вони тебе поять, годують? (Панас Мирний, V, 1955, 179); Дядьки скажуть: — Ми тебе поїли, зодягали і до розуму довели, служи за нашу чергу (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 63).

2. перен. Зрошувати, давати вологу. Погода весь час тут чудова.. Не душно, а тепло, дощі хоч не йдуть, але все свіже, зелене, наче у нас по весні. Просто дивуєшся, від чого це, хіба що море своєю млою поїть рослинність (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 361); На лузі на тім Псьол навесні гуляє, землю поїть, рівчаки прорізує (Остап Вишня, I, 1956, 153).

3. перен. Наповняти, насичувати чим-небудь (запахами, звуками і т. ін.). Кипариси слухають [ніч]... І поять ніч пахощами (Остап Вишня, I, 1950, 196).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 832.

Коментарі (0)