в означеннях
Тлумачення, значення слова «пойматися»:

ПОЙМАТИСЯ і розм. ПОНІМАТИСЯ, ається, недок., ПОЙНЯТИСЯ і розм. ПОНЯТИСЯ, пойметься, док.

1. Покриватися (водою); перетворюватися на воду (про спіг, лід). — Бачиш, — обізвалась вона, — як той сніг водою понявся? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 141);  * У порівняннях. Не пам'ятаю вже — чи влітку це було, Чи взимку, восени, чи, може, і весною; П'ятнадцять років лиш відтоді перейшло, А от забулося, мов понялось водою (Максим Рильський, Зим. записи, 1964, 35);
//  Укриватися чим-небудь по всій поверхні. Вночі земля дубіла від морозу, поймалась тонким, блискучим, мов скло, льодком (Василь Козаченко, Серце матері, 1947, 163); Бур'яном понімається земля родюча (Марко Вовчок, I, 1955, 169); Надезя перестала читати й витріщала на маму очі; в неї очі пойнялись слізьми (Нечуй-Левицький, III, 1956, 164); Дейнека скоса глянув на історика і помітив, як його рожеве обличчя пойнялося темно-бузковою барвою (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 75); Кошлата смушева шапка, кожух, валянці — все геть пойнялося сріблястою памороззю (Яків Баш, Вибр., 1948, 208); А ще й не стара [мати]: чорне волосся, що я так любив малим розпускать, де-не-де тільки сивою павутиною понялось (Данило Мордовець, I, 1958, 572).

2. Охоплюватися чим-небудь. Завмирає на зиму Мавка, поймається вогнем господарство Килини (Українська література, 9 клас, 1957, 272); Полум'ям скрізь, по високих місцях, пойнялись суходоли (Микола Зеров, Вибр., 1966, 318); Раптом небо понялось вогнем (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 316);
//  Закриватися, заволікатися (імлою, туманом і т. ін.). Гордій Отава бачив увесь Київ так, неначе піднімала його дивна сила над містом, але все поймалося для нього сірою імлою (Павло Загребельний, Диво, 1968, 89); Замовк величний бір,.. В вечірню млу понявсь його сумний убір (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 186);  * Образно. Все давно пойнялося туманами спогадів: і та зима під час війни.., і ті довгі роки в дитбудинку (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 6).

3. перен. Сповнюватися, перейматися яким-небудь почуттям, якоюсь думкою і т. ін. Його бліде, стомлене нічною роботою обличчя поймалося турботою (Іван Микитенко, II, 1957, 507); Очі Андрія спалахнули обуренням, далі пойнялися глибоким жалем (Степан Васильченко, II, 1959, 113); У Гемо майнула думка: «Він таки дійсно вірить, що я приїхав за ним, що я таки дійсно фанатично пойнявся мусульманством» (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 119).

4. тільки док., заст. Зійтися, з'єднатися. Я з п'яницею, з ледащицею, жити не поймуся (Павло Чубинський, V, 1874, 590);
//  Одружитися. — Не сподівались, щоб старого Хмари дочка та з кріпаком пойнялася! (Марко Вовчок, I, 1955, 24); [Христя (до Олени):] Ми вже кохаємось собі давно-давно! А як ми собі понялися — так аж чудно! (Марко Кропивницький, I, 1958, 449); Старша [сестра] рік тому назад була понялася з одним чиновником, та він скоро захирів і швидко після весілля вмер (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 334).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 8.

Коментарі (0)