ПОКАЧА́ТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Посовати,
повертіти, покрутити кого-, що-небудь на чомусь або по
чомусь; покотити що-небудь кругле то в один, то в
інший бік. Глянь, як кішка: покачає лапкою клубок та й
кине, а тоді знов (Словник Грінченка);
// Виваляти. Чоловік не
посіє, не розсипавши, а собака не з'їсть, не покачавши
(Номис, 1864, № 9876).
2. Вирівняти, вигладити качалкою та рублем (полотно, білизну і т. ін.). Вона пооджимала свої сорочки, другого дня одзолила, попрала й покачала (Нечуй-Левицький, II, 1956, 302).
3. Розкачати тісто, надаючи йому певної форми. Покачай коржі (Словник Грінченка).
4. Качати якийсь час помпою воду, нафту, газ і т. ін. Прошка цей недавно демобілізувався і тепер працює на водокачці, а після роботи, йдучи додому, ніколи не мине нагоди покачати воду і тут (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 131).
5. розм. Підкидати якийсь час гуртом кого-небудь угору, виражаючи повагу, любов, захоплення і т. ін.