ПОКАЧАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1.
Перевертаючись, перевалюватися якийсь час з боку на бік на
чому-небудь або в чому-небудь (про людей і тварин). А нехай,
здоровий, зробить що Чіпка, — нехай з'їсть лишній
шматок хліба, чи покачається в калюжі... (Панас Мирний, I,
1949, 146); — Тут треба коні попасти, та й самі
покачаємось в траві (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 208);
— Тільки ви он штани пригасіть, штани на вас
тліють. .. — Ляж та покачайсь! (Олесь Гончар, II, 1959, 236);
Свині вимиються чисто, Покачаються в піску (Марія Познанська,
Ми зростаєм.., 1960, 77);
// розм. Відпочиваючи,
полежати. — Тепер, поки Параска буде.. чай готувати,
ми підемо до кабінету, покачаємось трохи і
покуримо (Панас Мирний, IV, 1955, 367); — Мамо! годі вам спати!
вставайте та в печі розтоплюйте! — крикнула й собі
Мотря з полу, — а я трошки покачаюсь! (Нечуй-Левицький, II,
1956, 289).
2. Почати котитися, впавши, звалившись звідки-небудь. Та спереду як турнув [кабан] Вовка головою! То так бідний старигань З гори й покачався... (Микола Руденко, Старий вовк, 1958, 12); * Образно. Вони [хатки], побігши з гори вниз, з переляком зупинились над самим стрімким місцем, боячись впасти, покачатись вниз і впірнути в таємничі води Дніпра (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 43).
3. рідко. Побігти, кинутися, податися куди-небудь. Текля бігала по подвір'ї, вгледіла і покачалась до його, кричучи: «татко! тат-ко!» (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 9).