в означеннях
Тлумачення, значення слова «покаяння»:

ПОКАЯ́ННЯ, я, сер.

1. Добровільне визнання своєї провини; каяття з якогось приводу. — Ви в яких справах до воєпкома? — запитала дівчина, поглянувши на другі двері з написом «воєнком». — Прийшов з покаянням.. (Михайло Стельмах, II, 1962, 156).

2. церк. Визнання віруючим своїх гріхів перед священником; сповідь. Як той вітру плач в камінні Поривав мене! мов стогін Грішних душ без покаяння (Леся Українка, IV, 1954, 181); — Помреш без покаяння? — спитав попик. — А я й не думаю вмирати (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 108).

3. У дореволюційній Росії — церковне покарання, яке полягало у примусовій і підконтрольній молитві.
Відпустити на покаяння душу чию — залишити когось у спокої.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 18.

Коментарі (0)