в означеннях
Тлумачення, значення слова «покаятися»:

ПОКАЯТИСЯ, аюся, аєшся; наказ. сп. покайся; док.

1. Визнати свою провину, виявляючи жаль з приводу зробленого, того, що сталося, і т. ін. Чому ж би Роман не міг покаятись (Борис Грінченко, II, 1963, 285); На справу Підіпригори Герус мав свій погляд: коли насправді він чесно покаявся — випустять (Михайло Стельмах, II, 1962, 227);
//  Вибачитися, перепросити кого-небудь. [Одарка:] Чому ж вона сама не прийде та не покається? [Грицько:] А хочеш? Це не довго... (Панас Мирний, V, 1955, 237); Дуже добре, що я сьогодні ще когось побачу: тяжко скучив за нашими людьми... і ще мушу покаятися перед усіма, бо дуже завинив (Микола Ю. Тарновський, Незримий горизонт, 1962, 67);
//  Змінити свою поведінку, думку, погляд, визнаючи їх неслушними, відмовляючись від чогось, засуджуючи щось і т. ін. — А Лошаков сей бідовий! — одно дивується Рубець. — Який замолоду був, і на старості літ не покаявся (Панас Мирний, III, 1954, 291); — Штраф уже маєш — не покаявся. На всі чотири сторони! (Андрій Головко, I, 1957, 333); — А може, Прохоре, вона покається, припинить зустрічі з Карпом... (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 159).

2. Пошкодувати, пожалкувати за зробленим учинком. Тихозоров почав стріляти. Вистріляв усі патрони. І тут же жорстоко покаявся в цьому.. Тепер хлопець лишився в тайзі без зброї (Олесь Донченко, II, 1956, 64); Минули дні, і він не покаявся, що так зробив (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 13).

3. церк. Признатися в гріхах на сповіді, побувати на сповіді. Ото покаялась я, пішла до церкви, найняла молебінь, поставила перед образом свічку та й заспокоїлась (Нечуй-Левицький, III, 1956, 257); І ось я відчуваю, що ні покаятися, ані вдарити поклона я вже не можу... (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 46); Після зачитання вироку до засудженого підійшов піп з хрестом і спитав, чи хоче він покаятись (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 179).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 18.

Коментарі (0)