ПОКА́ХКУВАТИ, ує, недок. Видавати час від часу короткі, уривчасті звуки «ках-ках» (про качку). Крякуха покахкує спокійно: — Ках! Ках! Ках! (Остап Вишня, II, 1956, 217); Десь за річкою гув болотяний бугай, в осоках покахкувала час від часу дика качка (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 39).