ПОКАХИ́КУВАННЯ, я, сер., розм. Дія за значенням покахикувати та звуки, утворювані цією дією. Боцман поглянув на водолаза й механіка, лукаво їм підморгнув і відповів Костеві бравим покахикуванням (Юрій Яновський, II, 1954, 93); Вже як вкинув [Мусій] мішанку в ясла, озирнувся на стримуване покахикування (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 164).