в означеннях
Тлумачення, значення слова «покаляти»:

ПОКАЛЯТИ, яю, яєш, док., перех.

1. розм. Забруднити, вимазати кого-, що-небудь; побруднити. — Не мети до порога, бо мені треба через поріг ходити! — ляснула Мотря. — Авжеж, велика пані. Покаляєш, княгине, золоті підківки, — сказала Мелашка (Нечуй-Левицький, ІI, 1956, 357); Не дивись, що забродивсь, аби халяв не покаляв (Павло Чубинський, V, 1874, 235).

2. перен. Зганьбити, заплямувати кого-, що-небудь; споганити. Не хочу покаляти Честь багатирськую свою (Іван Котляревський, I, 1952, 277); Ніхто з козацтва не покаляв тої золотої слави — ні козак Байда,.. Ні Самійло Кішка (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 143).
Покаляти руки (ручки, рученьки): а) зіпсувати, понівечити руки брудною або важкою роботою. В найми іди на старість літ., і дочку свою, пишну панночку, веди за собою; хай лишень.. помаже-покаляс свої білі рученьки (Панас Мирний, III, 1954, 54); б) зробити щось ганебне, що викликає осуд.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 15.

Коментарі (0)