в означеннях
Тлумачення, значення слова «покараний»:

ПОКА́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покарати. Ми вже покарані. Страшніше покарати Сам грізний бог Адонаї не може (Леся Українка, I, 1951, 167); [Стеха:] Карай, карай мене, мій нещасний талану! Мало, ще мало я покарана! (Марко Кропивницький, I, 1958, 463); Шостопалько, як покарана дитина, довго тримався, ціпив зуби і таки заплакав (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 138);
//  у знач. ім. покараний, ного, чол. Той, накою наклали кару. В два ряди вишиковували солдатів, давали кожному палицю в руки, покараного роздягали до половини і вели з зав'язаними назад руками між цими рядами (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 213); Тут уже всі зареготали, навіть покараний (Олександр Довженко, I, 1958, 192);
//  покарано, безос. присудк. сл. Усіх товаришів покарано, а Шевченка за його той «Сон» — найтяжче (Панас Мирний, V, 1955, 313); Думав він про те, що Горленка покарано по заслузі (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 42).
 Покараний на смерть — страчений, убитий.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 15.

Коментарі (0)