в означеннях
Тлумачення, значення слова «покарати»:

ПОКАРАТИ, аю, аєш, док., перех. Накласти кару за який-небудь злочин, якусь провину і т. ін. Недолю співаю козацького краю; Слухайте ж, щоб дітям потім розказать, Щоб і діти знали, внукам розказали, Як козаки шляхту тяжко покарали За те, що не вміла в добрі панувать (Тарас Шевченко, I, 1963, 106); — Признавайся, хлопці, хто онуч не вміє намотувати, то зараз покажу. В поході за намуляну ногу неодмінно покарають (Микола Трублаїні, 1, 1955, 62);  * Образно. Коли ж понуро обвисали потріскані крила [вітряків].., село розповзалося світ за очі, в ті краї, де безхліб'я не покарало землю і людей (Михайло Стельмах, I, 1962, 145);
//  Побити за якусь провину. Аліна.. неодмінно хотіла покарати Волю власною рукою (Юрій Яновський, II, 1954, 89); Баба Христя, піднявши коромисло, урочисто наближалась до теляти з явним наміром суворо покарати злочинця (Олесь Донченко, VI, 1957, 146);
//  Стратити, знищити, убити. [Настя (витягає ніж з-за пояса):] Пошли мені, боже, силу цим ножем покарати моїх проклятих ворогів (Нечуй-Левицький, II, 1956, 442); [Гелена (оточена молодими вояками; раптом згорда):] Чоловіче! Ти справді хочеш покарать мене? (Леся Українка, II, 1951, 326).
 Покарати на смерть — стратити, убити.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 16.

Коментарі (0)