в означеннях
Тлумачення, значення слова «покашлювати»:

ПОКА́ШЛЮВАТИ, юю, юєш, недок. Кашляти потроху або час від часу. Тремтячи з холоду та все покашлюючи, він накинув на себе старий, споловілий на плечах мундир (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 434); Він починає нидіти, покашлювати, і в нього розвиваються сухоти (Ольга Кобилянська, II, 1956, 302); — Як же там на заводах у вас тепер? — ..заговорив Данько до продзагонця. — Трудно, товаришу, — відповів той, простуджено покашлюючи (Олесь Гончар, II, 1959, 160);
//  Навмисне неголосно кашляти, щоб привернути увагу або попередити про що-небудь. Під дверима покашлював Яків Майборода, даючи цим знати, що вже б давно пора Марії вийти (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 282);
//  Кашляти, перебуваючи у стані збудження, нервування, нерішучості і т. ін. Коли скрута розкривала перед ним свої тривожні обрії, він мав звичку покашлювати (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 280); Біля потяга заметушилися, захвилювались.. Чоловіки без потреби голосно покашлювали, підкручували вуса, зиркали в той бік (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 13).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 18.

Коментарі (0)