ПОКАТАТИ, аю, аєш, док.
1. перех. Повозити кого-небудь для розваги; катати якийсь час. Коли чоловік покатав її селом.., тоді цілком визнала перевагу власної автомашини (Юрій Яновський, II, 1954, 167); — А мене за пораду на водоході вашому покатаєте... (Олесь Донченко, VI, 1957, 39); Ми одповіли, що мати зараз приїздила на чотирьох конях і взяла спершу Володю покатать, а потім приїде й за нами (Збірник про Кропивницького, 1955, 14).
2. неперех., розм. Швидко поїхати, піти, побігти
і т. ін. Він сів на повозку й покатав додому (Нечуй-Левицький,
III, 1956, 125); Зашуміло йому в вухах, і в ногах таку
силу почув, що покатав, як на поштарських конях
(Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 172);
// Податися, рушити,
відправитися куди-небудь. — Олександре Харитонівно!
Я покину місце. Ми покатаємо в Петербург. Я
напитаю там скарбову.. службу (Нечуй-Левицький, V, 1966, 253).