ПОКА́ТОМ, присл., рідко. Похило; протилежне стрімко. Висока гора спускалась покатом і обірвалась над самою Россю високими, рівними, як стіни, кам'яними скелями та проваллям (Нечуй-Левицький, I, 1956, 49).
ПОКА́ТОМ, присл., рідко. Похило; протилежне стрімко. Висока гора спускалась покатом і обірвалась над самою Россю високими, рівними, як стіни, кам'яними скелями та проваллям (Нечуй-Левицький, I, 1956, 49).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 17.